Стригти кігті, розчісувати шерсть, чистити зуби чи оглядати вуха значно простіше, якщо собака не сприймає ці процедури як щось, що треба витерпіти або від чого слід рятуватися.
Найкраще привчати до догляду поступово — ще до того, як він справді знадобиться. Спочатку собака просто звикає до дотиків до лап, вух чи морди, потім — до того, що їх кілька секунд тримають, до вигляду інструментів, звуку гріндера або дотику щітки. І лише після цього — до самої процедури.
Мотивація
Винагорода допомагає собаці сформувати приємні асоціації з доглядом. Її можна давати за спокійну реакцію на окремий крок: дозволила торкнутися лапи — винагорода; спокійно поставилася до кігтеріза — ще одна; дала зрізати кіготь — знову винагорода.
Не обов’язково чекати завершення всієї процедури. Особливо на початку важливо підкріплювати саме маленькі успіхи.
Не все одразу
Не обов’язково виконувати всю процедуру за один раз. Один підстрижений кіготь без стресу краще, ніж усі чотири лапи після тривалої боротьби.
Якщо собака відвертається, відсмикує лапу, напружується або намагається піти, найчастіше це означає, що Ви рухаєтеся надто швидко, їй незручно або вона вже має неприємний досвід.
У такому разі варто не наполягати, а спростити завдання.
Рухайтеся маленькими кроками
Стрижка кігтів — це не одна дія, а цілий ланцюжок. Наприклад:
- собака займає зручне положення
- Ви торкаєтеся лапи
- берете її в руку
- утримуєте кілька секунд
- торкаєтеся пальця
- підносите кігтеріз
- зрізаєте кіготь
Кожен із цих кроків можна опрацьовувати окремо. Переходити до наступного варто тоді, коли попередній уже не викликає напруження.
Якщо на якомусь етапі собака почала хвилюватися — поверніться на крок назад і затримайтеся там довше. Часто проблема виникає саме тому, що люди переходять до третього чи четвертого кроку, коли перший ще не став для собаки звичним.
Контроль — і у Ваших руках, і в лапках
Добре, коли собака може хоча б частково впливати на процес: добровільно підійти, поставити лапу, зайняти знайоме положення або зробити паузу.
У неї також має бути можливість припинити процедуру.
Це може звучати контрінтуїтивно: здається, що якщо дозволити собаці піти, то догляд взагалі стане неможливим. На практиці часто працює навпаки. Коли собака знає, що її не будуть утримувати силою і вона може зупинити процес, їй простіше залишатися спокійною і співпрацювати.
Слухайте, що говорить собака
Собака зазвичай попереджає про дискомфорт задовго до гарчання. Вона може відвертати голову, облизувати ніс, позіхати, дивитися вбік, притискати вуха або помітно напружувати тіло.
Побачили такі сигнали — зробіть паузу або поверніться до простішого кроку. Так собака поступово переконується, що її сигнали працюють і для того, щоб бути почутою, їй не потрібно переходити до сильнішої реакції.
Чому «просто потримати» — погана стратегія
Здається, що швидше й простіше зафіксувати собаку й зробити все за хвилину. Але водночас вона може засвоїти зовсім інше: поява кігтеріза, зубної щітки чи іншого інструмента означає, що зараз буде страшно, неприємно і втекти не вийде.
Тоді проблема поступово наростає. Спершу собака лише відсмикує лапу, потім починає йти, щойно бачить інструмент, а згодом може гарчати або захищатися. Кожна наступна процедура стає складнішою за попередню.
Натомість кілька хвилин на поступове привчання сьогодні можуть значно полегшити роки догляду попереду.
Мета не в тому, щоб собака полюбила стригти кігті чи чистити зуби. Достатньо, щоб вона розуміла, що відбувається, почувалася безпечно і могла спокійно пройти необхідну процедуру разом із Вами.